90-річчя Дем’янівни – з пошаною та короваєм
15 жовтня у Кам’янку до господи Зінаїди Дем’янівни Макарчук завітало багато гостей – сільський голова Барашівської громади Олександр Зінченко, староста Рясненського округу Тетяна Гордієнко, сусіди, односельці, племінники і внуки з Яблунця, Ірпеня, Коростеня. І не дивно, адже Зінаїда Дем’янівна відкарбувала на своїх життєвих скрижалях 90 років! Погодьтеся, привід вагомий, вік поважний. І хоча жінка проживає майже два десятки років одна, та рідні і близькі її не забувають, бо і вона свого часу ні про кого не забувала, всім допомагала, всіма опікувалася. А сьогодні все її господарство – город і кури, а ще – спогади прожитого і споглядання тривожного теперішнього…
П’ята дівчинка в родині колгоспників Варвари Ігнатівни і столяра та муляра Дем’яна Васильовича Макарчуків з Кам’янки, вона була найменшою дитиною, проте не балуваною, а такою ж працьовитою і щирою, як її батьки і сестри. У злагоді і праці, любові до рідної землі, людей зростала, любила своє село, школу, друзів.
З 15 років пішла працювати в місцевий колгосп, і праця стала супутницею всього її життя – 50 років трудового стажу має ця невтомна і сумлінна трудівниця. Починала у бригаді на різних роботах, потім була ланковою. З часом стала дояркою. Не лякала її важка праця на фермі, хоча й доїли корів вручну. Вона любила тварин і старанно виконувала свої обов’язки, тому й не дивно, що таки очолила колектив тваринників, ставши завідувачкою. Тоді ж вступає на заочне відділення Рогачів-Волинського сільськогосподарського технікуму, здобуває спеціальність зоотехніка і 25 років працює за цим фахом. Була зоотехнічкою у кам’янецькому і рясненському колгоспах та ще 11 років головною зоотехнічкою новоутвореного господарства «Нива» у Кам’янці. Ґрунтовно знаючи тваринницьку справу, віддавала їй усі свої вміння. А навзаєм отримала гарні результати і людську повагу. За досягнуті успіхи удостоєна і відзнак – районних і обласних почесних грамот, Подяки за сумлінну працю і досягнуті успіхи в розвитку тваринництва у 1990 р., Привітального листа облвиконкому за успіхи у розвитку сільськогосподарського виробництва у 1967 р. та ін. У 66 пішла на заслужений відпочинок.
А яким же було особисте життя цієї жінки, чим ще жила вона ці 90 літ?
Доля подарувала гарну і дружну родину, гарного чоловіка Івана Стаховича Шишковського з Мокляків, який не лише полюбив красиву дівчину, а навіть взяв її прізвище при одруженні, розділив з нею весь життєвий шлях, подарував приємні роки спільного життя… Та не судилось їй пізнати материнства. Отож усю ніжність і увагу, тепло і щедрість жіночої душі вона віддавала своїм близьким. Спочатку це були батьки і сестри, потім додався чоловік, племінники та їхні діти – своїми онуками зве їх Зінаїда Дем’янівна.
Довго проживали з чоловіком і батьками, а також і сестру-інваліда доглядала. Колись удвох із батьком будувала хату, крокви поставити допомогла рідня, а все інше – своїми силами; потім добудовувала нарівні з чоловіком. Ніякої роботи не цуралася. Усіх доглянула і провела достойно у засвіти.
Не маючи власних дітей, завжди підсобляла родинам сестер дітей на ноги ставити, як своїх, наділяла всім, що мала. Багато працювали з чоловіком, в достатку жили, та не скупими були. Племінників допомогла повивчати, поодружувати, рушниками, власноруч вишитими, наділила, короваями благословляла. Була неперевершеною вишивальницею і коровайницею на селі. І досі її хата у вишивках, як у віночку. Пам’ятають її щедрість і чуйність племінники, вдячні і дотепер.
Усі сестри Макарчуки мали гарні голоси – соловейками звали їх. На сімейних і сільських гостинах просили співати, душу звеселити. Збереться рід за столом – і поллється щира українська пісня «Ой зелене жито, зелене…». Любили родичі гостювати у Зінаїди, гарною господинею була і гостинними повсякчас були з чоловіком. І вона теж завжди була бажаною гостею у рідні. Їхала в усі куточки України, де жили і куди запрошували.
А тепер їдуть вони до тітки, хрещеної, бабусі. Найближчі – з Яблунця. Тут і хрещениця Наталія. Саме вона з вдячністю розповідає про мамину сестру, тітку Зінаїду, свою хрещену, яка постійно подавала руку допомоги. Наталія часто навідує стареньку, а на ювілей – з короваєм до хрещеної матері прибула. Радіє разом з усією великою родиною за ювілярку, за той настрій, який створили для дорогої їм людини гості. Сама ж Зінаїда Дем’янівна отримала добрий кіш енергії в цей день. Напевно, до сторічного ювілею вистачить гарних емоцій. Жінка приємно вражена увагою всіх, хто завітав, не забув її в цей день, що пам’ятає керівництво громади, пошанувало. Дякує їм за увагу і щирі поздоровлення, а Богу – за довгий вік. Зронює сльозинку хвилювання і не ображається на долю за негаразди, адже гарного і доброго було більше, вірить, що недаремно прожила.
Наша газета теж долучається до вітань і бажає Зінаїді Дем’янівні мирного неба і міцного здоров’я на довгі і щасливі роки.
Оксана ДЕМЧЕНКО
