Життя та сміття

А у підсумку – наша історія.

Здавалося б, що їх поєднує? Та хоч би те, що історія ця складається із дріб’язкових фактів. Приклад?

Хтось, можливо, ще пам’ятає на сторінках «НТ» кілька публікацій з приводу ювілею від початку діяльності Ємільчинської інкубаторно-птахівничої станції. Так отож. Одним із перших керівників цього підприємства був мешканець Ємільчиного Валентин Сергійович Кисельов. Проживав тодішній директор по вул. Незалежності і на своєму обійсті тримав порядок.

Умів чоловік поєднувати сімейні та виробничі турботи: і птахівництво розвивав, і в садівництві на присадибній ділянці вправлявся. Пригадую, скільки охочих колись протягували руку до виноградних грон, що звисали над тином. Вистачало і сім’ї Валентина Сергійовича, і сусідам…

Та сталося те, що мало статися, адже люди не вічні, і оселя Кисельова залишилася без господаря. Ніхто, на жаль, не успадкував тієї кисельовської гармонії людини з природою. Не перший рік лозу виноградника доводиться обрізати, як не дивно, працівникам «Благоустрою», неначе нема у них більше клопоту із зеленим господарством на території громади.

Іван ОЛЕКСЮК