Герой із Чмеля

by admin · 28.12.2024

Історія героя почалася ще з Майдану. Він був серед тих, хто підтримував проєвропейські зміни в Україні. В листопаді 2013-го, у свої 28, Сергій Журавський, працівник київського заводу «Авіаприлад», прийшов на вируючу площу столиці і став активним учасником Майдану Гідності у складі другої Київської сотні Святослава Хороброго. З цього моменту його боротьба не припинялась.

Відразу після подій на Майдані та окупації російською федерацією у 2014 році Криму і територій східних регіонів України Сергій Журавський без жодних роздумів приєднався до добровольчих батальйонів і у складі 3 батальйону спецпризначення «Артемівськ» захищав Дебальцеве. Там у запеклому бою 7 серпня 2014-го отримав серйозні осколкові поранення. 18 лютого 2015 року йому разом з побратимами вдалося з важкими боями та втратами прорватися і вийти з оточеного рашистами міста.

Участь у бойових діях для нього стали новим способом життя і водночас викликом для фізичного, а також морального здоров’я. Попри це все він залишався в ЗСУ, поки тривали активні бойові дії. Головною метою вояка було захищати свою землю, незважаючи на фізичні та психологічні труднощі, які доводилося переживати.

Після ротації, коли випало кілька тижнів для відпочинку, лікування та підготовки, був знову на фронті, де із позивним Циган діяв – спочатку в бойових рядах Національної гвардії України, а згодом у складі 54 окремого розвідувального батальйону брав участь у численних боях на Сході України. В цей період зазнав другого поранення і після лікування, за станом здоров’я, як інвалід третьої групи, був звільнений з війська.

Із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Сергій разом з іншими жителями Ємільчинщини ‒ знову як доброволець! ‒ вступив до лав Збройних Сил України. «Він відразу сказав, що не буде сидіти вдома і повинен нас захищати», ‒ розповідає його мама і відома волонтерка Олена Журавська. Відтак Сергій Журавський – у бойових рядах 30 гвардійської механізованої бригади (до 2022 року дислокувалася у Звягелі).

У виснажливому бою на Харківському напрямку далося взнаки попереднє важке поранення, і для Сергія розпочалося тривале лікування в головному військовому клінічному госпіталі столиці. Під час всього періоду лікування поруч з ним перебувала мама. Моральну і посильну матеріальну підтримку надавала їй уродженка Андрієвичів, письменниця Тетяна Майданович (познайомилися ще за часів Майдану Гідності). Духовна сила її поетичної допомоги матеріалізувалася разом із безмірними турботами матері. Це все сприяло Сергію перемагати ще один бій з важкою хворобою ‒ успішно завершити лікування та пройти реабілітацію.

Після госпіталю попри наміри і бажання служити у війську за рішенням військово-лікарської комісії Сергія Журавського за станом здоров’я визнано непридатним для військової служби і наприкінці 2023 року звільнено з лав ЗСУ. Обпалений війною, він повернувся у своє село Чміль.

На жаль, 14 липня 2024 року серце Сергія не витримало того болю московсько-української багаторічної війни, страждань, втрат бойових побратимів, що випали на його долю і які судилося мужньому захиснику пережити… Відійшла в небеса світла і мужня, саможертовна душа добровольця Ємільчинщини, а тіло спочило у рідній землі. З пошаною до подвигу та із глибокою вдячністю за відданість українському народові провели у Чмелі в останню земну дорогу Захисника України, 39-річного молодшого сержанта, справжнього християнина – істинного, скромного українського патріота, Сергія Журавського.

Вічна пам’ять Герою! Щирі співчуття його родині.

Ім’я Сергія Журавського з-посеред десятків хоробрих краян ‒ загиблих захисників України і учасників бойових дій, чиє життя після важких поранень, воєнних випробувань також передчасно обірвалося, ‒ викарбуване кров’ю на скрижалях нашої сучасної історії. Вшанувати їхні імена, їхній безцінний солдатський подвиг, що часто залишається маловідомим, про який, певно, відає лише Господь Бог та знають найближчі побратими, ‒ це не просто святий обов’язок, це наша шана і гордість за їхню відданість та відвагу. Адже це наші земляки! Хтось згадує друга, хтось – сина, дочку, матір чи батька! Вони завжди з нами. Хай вдячна пам’ять про Героїв освітлює свободу наших сучасників і захищене ними життя майбутніх поколінь.

Тетяна Майданович до дня народження Сергія (22 листопада) написала вірш «Пам’яті Сергія Журавського» і присвятила його матері Героя, землячці з Ємільчинщини – Олені Петрівні Журавській. Публікуємо уривок вірша:

У згадках він близький, живий,

Спочив навік ще так недавно.

Молилася уранці рано –

І відгуком на молитви –

Злетіла з неба телеграма:

«Це передайте мамі ви…»

– О, мамо рідна, не тужи!

Не зупиняй мене в польоті.

Ми ще зустрінемося потім

Десь на небеснім віражі,

Там, де блаженно вічно жить.

Я знов подякую тобі,