Ой, що то за кума.., або Про ємільчинського Бориса та уманського Хатіко
Цього разу смикнуло мене взятися за перо почуте і побачине із життя буденного тилу. Адже під час теперішнього звірства заболотних нелюдів, «рятівників» із московії, на українській землі потерпають не лише люди, а й чотирилапі.
Ну а в початок заголовку, шановний читачу, дуже не занурюйся і не бери нічого дурного в голову, бо ж ота сама кума, нині дуже неблизько і проживає далеченько від України. Однак, не була б то вона, якби про кума не дбала. А точніше, жінка ще до війни пам’ятає дворового пса, котрий мешкає з десяток літ у дворі однієї з багатоповерхівок у Ємільчиному. Є у нього і господарі. Однак білий собака, зростом з дебелого вовка, привʼязуванню не піддається – шия затовста… Хоча пес і не буянить. Поснідає, пообідає, що господарі дадуть, а ще сусіди лишками поділяться… От і блукає довкола або ж спочиває у затишку.
Десь із рік тому Борис, так усі його кличуть, підхопив якусь шкірну болячку. Ледь без шерсті не залишився. Та віднайшлася у селищі добра душа, як твердять свідки, жінка-благодійниця. Витратила чималу суму, та все ж виходила тварину. Борис тепер знову дає вихиляси вулицями…
А днями інтернет та ЗМІ схвилювала історія одного песика з Уманщини, яка дуже нагадала кіноповість про незрадливого японського пса Хатіко і яку повідав українцям телеведучий каналу «1+1» Руслан Сенічкін. Сталося так, що уродженець тамтешнього краю Олексій Савронський, колишній оператор АЗС, майже два роки, як загинув на фронті, ледь не одразу після того, як потрапив на передову. У сім’ї залишилася дружина та троє дітей. А ще пес на ім’я Ічі.
Собака спершу з’являвся щозміни, на яку мав приходити господар. Згодом тварина постійно стала чекати чоловіка на заправці. Небайдужі підгодовували його, а після розповіді про уманського Хатіко по телебаченню для тварини спорудили будиночок. Кажуть, що поруч збиралися розмістити табличку із QR-кодом – для благодійних внесків на фронт…
Прочитавши це, дехто на дивані закопилить губу: «І що тут дивного?» Та, певно, і нічого. Але в одному випадку – Борис насолоджується тишею, ситістю і здоров’ям, в іншому – собачка з історією Хатіко ще досі надіється на повернення свого господаря і друга з війни… А є ще у нас і пес Патрон, якого вже давно знають в усьому світі. І що там пес – десятки, сотні і тисячі вірних чотирилапих друзів. Про них маємо дбати.
Іван ОЛЕКСЮК
