Контрасти Кам’янки

Готуючи один із літніх випусків «Барашівського вісника», «НТ» побувала в цій громаді, де серед інших сіл відвідала й Кам’янку. Дорога з Рясного вздовж звивистого Ужа, три джерела з цілющоюводою, кожне з яких звучить по-своєму, пасіка накочівлі біля соняшникового лану. А он жінка вийшла на берег річки біля мосту й полоще попране. Така собі поліська ідилія.

Та разом зі студентками-колежанками ловимо себе на думці, що ніби щось муляє око. І щось нагадує. Цестарі, покинуті за всіма ознаками будинки. В якомусь особливому стилі, який хочеться назвати древлянським. Їх багато, в деяких місцях буквально чергуються з доглянутими й сучасними.
Нагадало ж усе це фоторепортаж в «НТ» кілька місяців тому з Параниного, де Вікторія Саух не побачила жодної людини недільного дня, натомість – безліч зарослих чагарниками осель, які вже не відчують тепла домашнього вогнища…


Сьогодні в Кам’янці 15 дворів 140 мешканців, хоча зареєстровано 294, 15 дітей навчаються в Яблунецькому ліцеї. Працює ФАП, у якому двічі на тиждень приймає медсестра з Яблунецької амбулаторії, відчиняє двері клуб. Життя ще потроху жевріє.
Довідково: Село Кам’янка – населений пункт у Барашівській сільській територіальній громаді. До 1946 року мало історичну назву Баскаки, сучасну назву надано указом Президії ВР УРСР. Історично село відоме з XIX століття як колишнє власницьке поселення Барашівської волості. За даними перепису 1897 року, у ньому проживало 806 осіб.

Михайло МЕЛЬНИК












