Фестиваль “Витоки Уборті медові – 2013” пройшов у Кулішах

Мистецькі традиції “Витоки Уборті медові – 2013” 18 серпня в центрі Кулішів біля річки відбулося феєричне дійство, створене вокальними та хореографічними ансамблями, солістами та митцями – ІІ етнофестиваль “Витоки Уборті медові – 2013” (перший, нагадаємо, пройшов минулоріч в урочищі “Рудокопи” поблизу Андрієвичів).

Майже сто учасників концерту і більше трьох сотень глядачів об’єднала українська пісня.

Бо тільки там, де народ співає, співає неабияк, а багатоголосо, розмаїто, починається невпинний злет найголовнішої людської емоції – любові до рідної землі, країни.

 Першими на імпровізовану сцену вийшли творчі колективи Кулішів, Нараївки, Хутір-Мокляків. І попливла над річкою пісня: “Щоб і діти, й онуки співали, і земля чебрецями цвіла…” У пісеннім розмаї знайшлося місце і для сольних виступів Юлії Вознюк із Кулішів, Лариси Михальчук із Миколаївки, Анни Шардакової (“Пісенні барви”).

До речі, цей ансамбль подарував не лише віночок українських мелодій, а й своєрідний музичний супровід: сопілка, свисток, соловейко, маракаси та інші інструменти підкреслювали жанрову особливість виступу.

Добряче розсмішили публіку Світлана Беляк та Микола Матвієнко (художній керівник ”Пісенних барв”), зігравши гумористичну сценку ”Олігарша”. Шквал аплодисментів викликав виступ гурту ”Козацькі забави” із Великого Яблунця.

Закружляли у ”Вальсі польових квітів” дівчатка дитячого хореографічного ансамблю із Підлубів. Сучасні естрадні танці виконали сербо-слобідські учасниці. Вражали артистизмом колективи із Великої Цвілі, Барашів, Серід, Мокляків, Нараївки, Осівки. Потішила присутніх на святі й фотовиставка про життя громади і вироби майстринь-вишивальниць.

Дипломами за участь, емблему фестивалю вручали голова РДА Леонід Забела та начальник відділу культури і туризму Ігор Євтушок.

До речі, відтепер в етнофестивалю є паспорт, що буде зберігатись, доповнюватись і передаватись, як естафета, разом із однорамковим, оглядовим вуликом. А ще в Кулішах пригощали кулішем, козацькою кашею, рибною юшкою, пирогами, варениками, завиванцями. Можна було не просто поласувати медом, а й порівняти, чий ліпший – подільський чи поліський.

Познайомили гостей із пасічником Миколою Голякою (про нього ми вже розповідали у минулому номері). Крім того, всі присутні мали змогу скуштувати духмяний коровай від організатора фестивалю Петра Скиби. Завдяки гостинним господарям, великому мистецькому колективу свято вийшло по-родинному затишним і щирим.

Далі шлях етнофестивалю проляже через Ємільчине, Підлуби, Руднє-Іванівську, а згодом і землями Олевщини та Білорусі.

Отже, в добрий час!

Лариса СИДОРІНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *