А “нашого” гусака по всьому світу, або Почім нині шкоринка хліба журналістського

Ще в день верстки цієї газети, коли випадкові гості в “НТ” бачили матеріал, вони із великими очима запитували: “А що, правда?”, “Це не вигадки?”, “Де таке є?”.

Вочевидь така реакція була не лише в жителів Ємільчинщини… На початку серпня інформація про “нашого” гусака посипалася із Інтернет-ЗМІ та газет. Невже ми протоптали стежку до тайківської цікавинки, адже в матеріалах ЗМІ жодних посилань на першоджерело (окрім в кількох на Інтернет-портал “ІНТЕРЕСи”) немає? Та ж ні.

 Родина Сергійчуків повідомила – після журналістки “НТ” до неї ніхто не навідувався. Отже, – інтерпретація нашого тексту, а в законодавстві – плагіат. Такі-от обставини й змусили нас гарненько придивитись до роботи колег. Проаналізувавши електронні ЗМІ, складається враження, що все почалося з інформаційного порталу “ІНТЕРЕСи”. Проте, як виявилось, все не так просто.

Як пояснили “ІНТЕРЕСи” “Народній трибуні”, свій матеріал робили на основі Луцької газети “Вісник” за 8 серпня №32. Коли ж побачили про гусака в Ємільчинській газеті, було вже пізно, тож єдине, що могли – це розмістити фото із посиланням на нас: “Бабуся Ганна Сергійчук з гусаком-старожилом. Знімок з газети “Народна трибуна”.

А ось і сам матеріал: “У господарстві родини Сергійчуків із села Тайки Ємільчинського району, що на Житомирщині, живе гусак-довгожитель. Цьогоріч йому виповнилося 28 років!

За словами власників довгошийого старожила, за своє тривале життя він був турботливим «батьком» численної гусячої сім’ї, навіть сидів на гнізді, підміняючи гусочок, і висидів чимало виводків не тільки гусенят, а й каченят. Птиця була ще й пильним охоронцем хазяйського двору: відганяла чужих собак, гелготіла вночі, якщо чула, що хтось близько підійшов до обійстя. На жаль, на старість гусак осліп. Тому Ганна і Василь Сергійчуки виносять свого улюбленця на руках у садочок, де він пасеться на траві наосліп.”

Звідтіля і в той же день, судячи з дати розміщення матеріалів, “наш” гусак перекочував і до Інтернет-ЗМІ “Репортер Житомира” і до 1.zt.ua. 

Там навіть посилання є на першоджерело – все той же інформаційний портал “ІНТЕРЕСи”. Така ж версія з’явилась і на  “Житомир ВЕСТИ”

Інформація перенесена слово в слово, тож наводити його потреби немає. Трохи згодом, 29 серпня, газета “Час Полісся”, взагалі не переймаючись ніякою “юридично-журналістською маячнею”, просто передрукувала інтерсівсько-репортерську-1.zt.ua версію без будь-яких посилань.

  Сайт “Житомирщини” зробив коротеньке повідомлення, де навіть автор зазначений:  Рада Горицвіт.

А ось “найстрашніша” інтерпретація з’явилась 15 серпня у Львівській онлайнгазеті “Високий замок”. Матеріал Наталії Кравчук під жовтим соусом виглядає, м’яко кажучи, чудернацько.

Чого варте хоча б: “Поки мав здоров’я та силу, був ще й охоронцем обійстя – відганяв сусідських котів та хиже дике птаство. Але роки беруть своє, на старість гусак осліп. Господарі шкодують і не ріжуть калічку, навпаки, дбають про бідачку, як про людину. Щодня, аби гусакові було не так сумно від своєї немічності, на руках виносять його у садок. Він радо витягує довгу шию, смакує свіжою травичкою і вдячно щось гелгоче”.

Цікаво, як-то вона все зі Львова розгледіла.

Повна версія матеріалу: “Зазвичай свійські гуси живуть від 20 до 25 років. Звісно, якщо раніше не йдуть на бульйон. А в селі Тайки Ємільчинського району, що на Житомирщині, є гусак, який за віком «обійшов» не одного свого родича-довгожителя. Йому – 28! Цей птах у родині Сергійчуків вже як член сім’ї. При ньому виросло не одне покоління маленьких господарів. Та й сам гусак завжди був турботливим батьком у своєму гусячому сімействі. Кажуть, часто не лише маму-гуску підміняв, сідаючи на гніздо, а й висидів кілька виводків каченят! Поки мав здоров’я та силу, був ще й охоронцем обійстя – відганяв сусідських котів та хиже дике птаство. Але роки беруть своє, на старість гусак осліп. Господарі шкодують і не ріжуть калічку, навпаки, дбають про бідачку, як про людину. Щодня, аби гусакові було не так сумно від своєї немічності, на руках виносять його у садок. Він радо витягує довгу шию, смакує свіжою травичкою і вдячно щось гелгоче.

Для довідки: найстаріший у світі гусак на кличку Джордж з Великої Британії помер в 1976 році у віці 49 років 8 місяців.” http://www.wz.lviv.ua/news/39805

Журналістка “НТ” Валентина Романчук, хоч і має певний досвід газетярської роботи, але до такої спритності колег ще не звикла. “Я ж туди їздила.., а як же ж моя робота? Невже на неї ніхто не зважатиме?” – запитує вона. На це зважає закон. Кілька разів його вже доводилось нагадувати колегам, а вони то дані перекрутять, то посилань немає.

Вочевидь, Закон знають не всі, тож не зайвина буде й нагадати.

Статтею 21 ЗУ “Про авторське право і суміжні права” обумовлені правила вільного використання твору із зазначенням імені автора і джерела запозичення. Також відповідно до ст. 8 ЗУ “Про авторське право та суміжні права” під охорону авторського права підпадає публіцистика та матеріали іншого характеру (статті).

Відповідно до ст. 50 розділу V ЗУ “Про авторське право і суміжні права” порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту є таке: підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

У ст. 15 згаданого Закону обумовлені “Майнові права автора”. Закон “Про авторське право і суміжні права” гарантує журналістам захист та обумовлює відповідповідальність порушникам, це, зокрема, стаття 52-53. Яка саме відповідальність за порушення – дивіться за цим посиланням zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page3

Підготувала Г. КОЛЕСНИК