13 жовтня – День працівників санітарно-епідеміологічної служби
Реформування – процес невідворотний. Він чомусь безболісно не проходить, і те, що “до” часто нам здається кращим, аніж “після”.
Така ж доля спіткала і санепідемслужбу України, в тому числі й нашого району.
Про їхні “було” та “стало” ми говорили із головним спеціалістом Ємільчинського відділення Олевського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби в Житомирській області Віктором Адамським.
– Відтепер у відділенні району – лише чотири людини.
Це два лікарі й два середніх медичних працівники (із них лише Віктор Костянтинович – державний службовець. – авт.). Ще восьмеро спеціалістів працює у лабораторії (повна назва: Ємільчинське районне відділення Олевського міжрайонного відділу Житомирського обласного лабораторного центру Держсанепідемслужби України), яку перенесли із вул. Шевченка на Блюхера.
До скорочення у райдСЕС було 45 робітників. Та справжньою проблемою є відсутність у районі, який має четверту категорію радіаційного забруднення, інженера радіоеколога. Ми вже направили подання на відкриття такої ставки, – зазначає Віктор Костянтинович.
На фото: працівники відділення та лабораторії разом. Верхній ряд (зліва на право): помічник лікаря-гігієніста Світлана Саух, лаборант-хімік Світлана Міщук, помічник епідеміолога Валентина Демиденко, лікар-гігієніст Анатолій Крилов, бактеріологічний лаборант Світлана Омельченко. Нижній ряд: головний спеціаліст Віктор Адамський, лікар-гігієніст Роман Костригін, лікар-бактеріолог Людмила Петрощук, дезінфектор Валерій Антоненко.
– На скільки ж змінились функції відділення? – питаємо ми.
– У Ємільчиному можна здійснювати всі бактеріологічні обстеження, не можна – радіологічні та атестацію робочих місць.
Якщо до реформування перевіряли три-п’ять об’єктів у день, то за останній місяць – лише три… Збільшилась кількість паперової роботи.
Відділення здійснює планові перевірки. Вони проходять відповідно до ступеня ризику об’єкта. Їх є три: високий (школи, дитсадки, лікувальні заклади, великі підприємства) – щороку; середні – раз на три роки; низькі – раз на п’ять років. Для непередбачуваних ситуацій існують позапланові обстеження. Ці перевірки можуть проходити на основі запиту прокуратури, органів виконавчої влади, письмових заяв підприємств, установ, за запитом дозвільного центру.
– Нещодавно був саме випадок позапланової, – ділиться сьогоденням Віктор Адамський. – До нас надійшов екстрений виклик: дівчинка втратила зір через ботулізм. Була ймовірність, що це спричинила риба, яку продавали у місцевому сільському магазині. Навідавшись туди, побачили, що у значної кількості продукції закінчився термін придатності. Такі ось об’єкти, які знаходяться на єдиному податку, за законом ми не можемо включити в план, тож обстежуємо їх лише після надходження відповідного запиту.
– Які маєте складнощі в роботі? – цікавимось.
– Взяти хоча б порядок розгляду скарг, які до нас надходять. Вони, як відомо, мають розглядатись не більше двох тижнів. Після отримання їх перенаправляємо до Олевська, звідти – до Києва. Там вирішується, яку дати відповідь, тоді вони знову повертаються до Олевського міжрайонного управління, потім – до нас.
Процес іноді триває місяцями, а в той час ми не можемо працювати із проблемою, – закінчує свою розповідь співрозмовник.
Працівники санітарно-епідеміологічної служби відсвяткували професійне свято.
Безперечно, звучали слова вітань. Але окрім цього на них чекали ще й нагороди. Так, помічник епідеміолога Валентина Демиденко нагороджена Почесною грамотою управління охорони здоров’я ОДА, а Віктор Адамський – Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я.
Післяслово
Глибинна народна мудрість говорить: будь сильний духом, а не новим кожухом. Хоч реформування і невідворотний процес, але він не впливає на кваліфікацію і професіоналізм. Можливо, саме ці високі професійні чесноти й допоможуть подивитись, якщо не на всі, то на більшість нововведень із точки зору перспектив. Тоді замість запитального “А що ми можемо?” виникатиме стверджувальне “Ми можемо багато”.
Автор фото та матеріалу Г. КОЛЕСНИК
