Свято Перемоги із гірким сьогоденням
– Дівчино, Ви молода, може знаєте, підкажіть, що то значить синє з жовтим на плечах у хлопця?
Пояснюю, що національний прапор. Наступне питання:
– А на добре воно, чи на зле?..
Бабуся виявилась із Підлубів. Вона приїхала до Ємільчиного на ринок за припасами для городництва. Святковий мітинг пропустила, тож велике скупчення людей на вулиці викликало тверде переконання: “Щось відбувається”.
9 травня. Святкове зібрання з нагоди Перемоги, хоч і пройшли під стягом урочистості, але без зайвих прикрас: ні тобі юнаків-дівчат із портретами, ні живого коридору для колони із кульками, як було в попередні роки. Це ж бо не на часі.
Люди – у святковому вбранні, дехто у етнічному одязі – вишитих сорочках, хтось носив на собі елементи із національними атрибутами – блакитно-жовті стрічки, причеплені до сорочок-жакетів.
Під час Гімну України.
Під час Гімну України.
Патріоти.
Напівпорожня ветеранська лава.
Попри рекомендації “зверху”: не акцентуватись на Вітчизняній війні, а проводити масові заходи в контексті Світової, – слова представників місцевої та державної влади були нагадуванням сумної статистики (кількість полеглих земляків в той період), прізвищ, які навічно ввійшли в історію воєнної Ємільчинщини, наприклад, Гришко, Харківець, Войтківський. Така позиція, напевно, мала відгук у всіх присутніх, адже чи не кожна сім’я району постраждала під час воєнного лихоліття.
Після мітингу.
Обеліск Слави – центр урочистостей з нагоди Перемоги у райцентрі, проте не єдине місце “паломництва”. Ємільчинці та гості селища цікавились і фото- та виставкою дитячих малюнків на тему війни, що розміщувалась неподалік районного краєзнавчого музею.
Також в програмі заходів були перегляд фільму в РБК та відвідування відділу краєзнавчого музею “ДОТ – артилерійський напівкапонір”.
…Розмова із бабусею вразила чи не більше в той день. І мова йде не тільки про її незнання державної символіки. Літня жінка виявилась наповненою купою страхів. Боїться лишатись вдома сама. Зі ЗМІ часто дізнається, як підлітки вдираються до пенсіонерів, грабуючи, вбиваючи… Відтак боїться і молоді.
Вона стурбована подією в країні (це зрозуміло, бо хто ж байдужий?), а побачивши велике скупчення людей у райцентрі та ще й того хлопця із жовто-блакитним стягом подумала: невже те що на екрані перенеслось на її рідну землю?
Того дня заспокоїти її вдалось трьома словами.
– Все буде добре.
Хто знає, чи так це? Одне напевно: гіркий присмак святу 9 травня додали не лише втрати рідних і близьких в тій війні, а й сьогодення…
Г. КОЛЕСНИК
