В Україні триває комплекс профілактичних заходів «Автобус – 2014»
Заходи тривають з 20 травня по 20 червня. Перш за все профілактична операція направлена на підвищення безпеки при перевезенні пасажирів, забезпечення дотримання законодавства пасажироперевізниками. Свою увагу працівники ДАІ передусім зосередять на нерегулярних перевезеннях пасажирів. Невдовзі розпочнеться сезон літніх відпусток, тож питання досить актуальне.
Працівники ДАІ спільно із територіальними представниками підрозділу Укртрансінспекції перевірять наявність ліцензій на право надання послуг з перевезення пасажирів автобусами у суб’єктів господарювання, технічну готовність автобусів, мікроавтобусів та іншого відповідного транспорту до експлуатації у літній період.
Крім того, буде здійснюватися контроль за дотриманням водіями режиму праці та відпочинку, проходження ними обов’язкового медичного контролю перед виходом на маршрут.
У літній період об’єм пасажирських перевезень значно зростає, оскільки розпочинається сезон відпусток та екскурсій. Аби дорога до відпочинку була безпечною, працівники ДАІ особливу увагу приділятимуть транспортну, який здійснює перевезення пасажирів, в тому числі організованих груп дітей до місць відпочинку, посилять контроль за дотриманням Правил дорожнього руху водіями пасажирського транспорту.
Інспектори ДАІ прослідкують аби водії пасажирського транспорту не перевищували швидкісний режим, дотримувалися правил проїзду залізничних переїздів, обгону, зупинки і стоянки та інших вимог правил дорожнього руху.
Працівники ДАІ нагадують перевізникам: пасажири ввіряють свої життя водію, і сподіваються на те, що безпечно дістануться пункту призначення, а зробити це можливо найелементарнішим – вимогливістю і належним почуттям відповідальності.
ВДАІ з обслуговування Ємільчинського району
нату Житомирської обласної ради, розташованого в Ємільчинському районі, вимагає дбайливих рук і догляду. Та, видно з усього, що 100 працівникам цього закладу поталанило. Адже ось уже 19 років його очолює досвідчений керівник, заслужений працівник соціальної сфери України, депутат районної ради 4-ох скликань В. А. Кінзерська. За сумлінну й багаторічну працю жінка нагороджена почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Житомирської облдержадміністрації та райдержадміністрації.
Молоденькі яблуньки, висаджені рівно в ряд, білі корпуси та охайна територія інтернату відразу привернули до себе увагу. На території й вдалося зустріти Валентину Антонівну.
– Працівники розчищають від заростей навколишню територію, потрібно було проконтролювати, підказати, щоб все було як слід, – пояснила директор. Відразу в упевненому тембрі голосу відчулося, що ця жінка уміє ефективно і по-діловому вирішувати далеко не жіночі господарські питання закладу, і це в неї виходить не гірше будь-якого чоловіка. Раніше працювала головним економістом колгоспу імені Пархоменка у Будо-Бобриці та головним бухгалтером інтернату в Березівці. Тому всі питання їй знайомі не з паперів, а, як-то кажуть, у «живу».
– До 1991 року у нас проживали жінки-інваліди з усіх куточків колишнього Радянського Союзу, а нині – 203 жінки з різних куточків області, – продовжила В. А. Кінзерська. – Зараз мешкає троє підопічних – ровесниць інтернату, який заснований далекого 1956 року. Більше 20 осіб – старші 80 років. Середній вік пацієнтів – 35-40 років, наймолодшій мешканці – 19.
Обробляє інтернат 100 га землі, де вирощують необхідні продукти харчування (картоплю, буряки, жито, пшеницю, овес). На фермі утримують ЗО голів худоби, 15 з яких – корови. У власній пекарні щодня випікають 100-120 кг хлібобулочних виробів без жодних консервантів і барвників, додаючи лише дріжджі, воду, олію та сіль.
Минулого року заклад разом із директором департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Галиною Корінною відвідав народний депутат України Володимир Литвин, який посприяв купівлі трактора для ефективного ведення підсобного господарства.
Проводжаючи нас до воріт інтернату, Валентина Антонівна сказала: «Дуже боляче морально дивитися на жорстокість та бездушність рідних до обездолених жінок, багато яких, до речі, мають вищу освіту. їх майже ніхто не провідує. У кожної – своє життя, проблеми, свій світ і погляди на нього. Тому наш дружний колектив із усіх сил намагається повернути підлеглим радісні хвилини життя, під час яких вони відчували б себе потрібними. А більше в цьому світі про них ніхто й не потурбується, й не згадає. А шкода…
Богдан ЛІСОВСЬКИЙ
