Голокост на Ємільчинщині

DSC_0506.jpg

27 січня в Україні на державному рівні відзначатимуть Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Починаючи з 2007 року в нашій державі проводиться щорічна всеукраїнська акція “Шість мільйонів сердець”, мета якої – вшанування пам’яті загиблих жертв Голокосту – єврейського населення під час другої світової війни, трагічні події якої не обминули і Ємільчинщину.

З початком окупації фашистами району відкривається чорна сторінка історії краю. Першими масовими жертвами окупантів та їхніх поплічників серед мирних громадян стало єврейське населення, яке підлягало масовому знищенню тільки за те, що вони євреї. Шляхом насильства, знущань та погроз у Ємільчиному та в Барашах були створені спеціальні гетто, куди зганяли як місцеве єврейське населення, так і з інших сіл району.

Під загрозою розправи євреї відмежувалися від решти населення і перебували в повній ізоляції з нелюдськими умовами утримання. В Ємільчиному таке гетто було розташоване на території військової частини і обнесене колючим дротом. Окремо, неподалік, був розміщений табір військовополонених, які потрапили в полон під час оборонних боїв на ємільчинському напрямку в липні 1941 року. Подібне гетто розміщувалося і в Барашах на території та в підвалі довоєнного військкомату.

Масові розстріли єврейських сімей у Ємільчиному здійснювалися безпосередньо неподалік гетто, на території, де нині складські приміщення колишньої військової частини, а також на схилі правого берега річки Уборть, неподалік середівського мосту, де нині встановлено пам’ятний знак. Тут розстрілювали полонених червоноармійців. Місцем розправи фашисти також обрали окраїну містечка, місцевість, яку колись називали “Березовий гай”, обіч дороги на Мокляки, що в кінці теперішньої вулиці Горького. Тут неподалік ДОТУ в протитанкових ровах та траншеях нелюди закопували свої жертви, ховаючи сліди злочину. Нині на тому місці височить насипаний пагорб із символічним пам’ятним знаком, який вже потребує поновлення або заміни.

Страшна трагедія зі знищення місцевого єврейського населення відбулася і в Барашах. Восени 1941 року, в урочищі “Сербиновка” фашисти разом з поліцаями тільки за один день розстріляли близько 300 осіб із єврейських сімей. Свідченням тієї кривавої розправи є, зокрема, публікація “За віщо стріляли в грудних дітей” у газеті “Народна трибуна” в середині 90-х років, автором якої є колишній мешканець с. Барашів Володимир Данюк. Пасучи підлітком худобу, він випадково став свідком цієї страшної картини, яка залишилася в пам’яті на все життя. Були окремі випадки, коли місцеве населення намагалося під страхом смерті врятувати своїх односельців від розправи.

У письмових спогадах, які зберігаються у фонді районного краєзнавчого музею, уродженка Ємільчиного Надія Ком’ягіна (Лавренчук) згадує, як її батько Каленик Лавренчук (керівник ємільчинського підпілля), працюючи на той час у ЗАГСі, врятував життя знайомій єврейській сім’ї – матері і двом дітям з Городниці, дивом вирвавши їх з пазурів гетто. Вочевидь, він переконав ворога в тому, що родина має слов’янські корені. Про тяжкі поневіряння євреїв Ємільчиного в період війни згадує у своїх зібрках та публікаціях “Моє містечко”, “Над Бабьим Яром” “Из воспоминаний” колишній мешканець Ємільчиного Моїсей Фішин, який нині проживає в м. Дюссельдорфі (Німеччина).

Свої спогади він передав районному краєзнавчому музею, як документальні звинувачення злодіянь нацистів на його малій батьківщині.

Після знищення єврейського населення окупанти почали здійснювати свої криваві дії на території району з ліквідації радянських активістів, партійних працівників, керівників колгоспного виробництва, мирних громадян за найменшою підозрою у зв’язках з партизанським та підпільним рухом. У “Книзі Скорботи України. Житомирська область” опубліковані списки загиблих громадян району в період окупації, серед яких багато імен єврейської національності, які були знищені цілими сім’ями.
Прикро, але до цього часу на місці злочину фашистських катів у Барашах в місцевості “Сербиновка” не встановлено хоча б невеликого пам’ятного знака. В південній частині єврейського кладовища у Ємільчиному знаходиться братська могила страчених євреїв. На ній розташована бетонна плита з ледь помітним надписом “Здесь покоятся еврейские семьи, погибшие от рук фашистських бандитов”, яка вже давно потребує заміни. Можливо, в цій справі повинні посприяти єврейські громади, общини, які є в Україні.

У кожному місті, містечку в період війни був свій Бабин Яр. Був він і на ємільчинській землі. Про це потрібно пам’ятати, як і про тих, хто ціною свого життя врятував світ від коричневої чуми ХХ століття.
Володимир ДВОРЕЦЬКИЙ,
директор районного краєзнавчого музею,

“НТ” №4

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *