Із хлібом у нас зустрічають гостей
Як би багато прегарних слів ми не сказали про хліб, все одно їх буде замало, щоб передати, скільки рідного й близького у цьому чи не найголовнішому слові нашої мови. Чому хліб завжди берегли, цінували, пильнували, щоб не падав додолу? А як упаде, піднімали, просили вибачення, цілували і лише тоді їли? Бо він – святиня. Тому й називають його святець, а ще – отець. Він – не тільки їжа, а й мірило добробуту, а головне – совісті.
{morfeo 20}
Лише по совісті трудяться на цьому, одному із небагатьох прибуткових підприємств району. Колектив ВАТ “Ємільчинський хлібозавод” – як одна дружна родина.
І неабияка заслуга в цьому голови правління – Степана Несторовича Денисюка. Третього листопада – 24 роки, як він упевнено тримає штурвал підприємства-корабля, якого добряче розхитують хвилі так званих ринкових реформ. Проте, незважаючи ні на які податкові цунамі й передоплатні шторми, впевнено тримається на плаву.
Навесні купили нову піч, поповнили автопарк, зуміли зберегти стабільні ціни на хліб, хоч сусіди – підвищили. Якщо інші тільки говорять про енергозберігаючі технології, то тут їх вже давно використовують (тирса, дрова, папір). Змогли збільшити випуск хлібобулочної продукції, за 9 місяців минулого року випустили 1763 т 700 кг, а за аналогічний період цього – 1913 т 800 кг. Не лише зберегли наявний, а й розширили асортимент хлібобулочних, кондитерських та інших виробів. Переповідати, які види продукції виготовляє хлібозавод зайве, оскільки всі вони добре знані і оцінені за високу якість споживачами.












