“Каламуть” водоканалу

 

 

Віктор Климчук, головний інженер вищеназваної організації:

 

– “Водоканал”, як окрема структура, утворився відносно недавно – лише рік і три місяці тому за рішенням сесії селищної ради. За цей час придбано новий екскаватор, переобладнано асенізатор, що використовуватиметься тільки для роботи водогінної мережі. Стосовно роботи водогону: перебої вранці з 9 до 10 та ввечері з 17 до 18 години – процес технологічний, пов’язаний з промивкою фільтроелементів. Є планові ремонті роботи.

 

Але, на жаль, маємо ділянки мережі з вичерпаним терміном експлуатації: непередбачувані пориви вимагають повного відключення води. Сьогодні наша організація збиткова з декількох причин: невелика кількість споживачів – лише півтори тисячі чоловік на досить довгу розгалужену мережу водогону та низькі тарифи. Додають клопоту боржники і незаконні підключення – намагаємося боротись з обома явищами. На одних подаємо до суду, а в інших плануємо провести інвентаризацію ввідних ланок – як приватних будинків, так і бюджетних та госпрозрахункових організацій. З першого жовтня  піднято тарифи, і наступні два місяці покажуть правильність розрахунків, закладених у нову ціну.

 

Леонід Філоненко, голова Ємільчинської селищної ради:

 

– Проблема водопостачання у нас існує, і досить серйозна. Для того, щоб споживач був забезпечений якісними послугами водогону, уся система має робити, як одне ціле. Почнімо з мереж: свій термін відпрацювали – натомість маємо пориви, не передбачені ніякою технологією. Певні кошти вкладаються за рахунок субвенцій та держбюджету, але вони недостатні! Запорукою в планових ремонтах мережі водозабезпечення мала б стати споживацька дисципліна, та, на жаль… Найкращі платники – пенсіонери, а більш забезпечені мають величезні заборгованості у дві і більше тисячі гривень!

 

Але й це не найголовніше. До 1 жовтня куб води коштував 2,86 грн, а для економічної обґрунтованості і рентабельності організації хоча б на 3-5 відсотки необхідно було ціну підняти; куб води з водовідведенням – не менше, як до 20 гривень. 

В крамниці пляшку води ми купуємо за 4-5 гривень, а тариф “Водоканалу” – 2,86 грн за тисячу літрів. Де логіка? На сьогодні є субвенція, аби здешевити електроенергію – але вона і єдиний соціальний податок до Пенсійного фонду забирають 67 відсотків усіх доходів. На що може вижити організація, коли, окрім вищесказаного, треба закуповувати матеріали, забезпечити ПММ і платити зарплатню працівникам? Також однією з проблем “Водоканалу” є облік  води. Візьмімо за приклад родину з двох дорослих: приблизно використовується від 7 до 9 кубів води. Але ж чимало таких, хто платить за 0,5-1 куб на місяць – виходить брехня. І крадіжка у тих споживачів, які сумлінно виконують умови договору. Незаконні врізи, усілякі магніти – злочинність, що не дає прибутку “Водоканалу”.

 

Якість контролю за спожите лежить на плечах керівництва організації і контролерів. Саме останні мають заглядати у кожну шпарину, враховувати кількість проживаючих у будинку чи квартирі – тим самим порівнюючи плату за лічильником із реально використаним. Не можна за “дякую” споживати воду міських мереж! Та й керівництво “Водоканалу” мало б активніше опікуватися власним господарством і привести людей до споживацької дисципліни!

Я, як селищний голова, останнім часом починаю вбачати в тому безладі можливий зиск для когось у період виборів. Загравання до людей нічим добрим не закінчується, якщо не господарювати! Нещодавно був схід селища з обговоренням проблеми водопостачання населенню: вихід зі скрутного становища вбачається тільки в підвищенні тарифів.

 

Та й державна політика повинна прийти до того, що комунальні підприємства треба передати в приватну структуру – відразу стане інше відношення споживачів і виконавців послуг до оплати, обліку, тарифів.

Зараз вживаються всі заходи, щоб врятувати селищний водогін, який є комунальною власністю громади. Тож вся громада має пам’ятати: воду треба берегти і цінувати не тільки заради себе, а й для прийдешніх поколінь!

 

Післямова: хочеться вірити, що роз’яснення шанованих очільників стосовно негараздів у роботі “Водоканалу” і способу “випливти” зі скрути прозорі, як підземне озеро під Кулішами – без підводних каменів і каламуті, схожої на ту, що зрідка, але з’являється у наших кранах.