Основи фактчекінгу: як зрозуміти, що тобі брешуть?


10 – 11 червня відбувся престур журналістів Житомира та Житомирщини до Києва, що передбачав низку актуальних обговорень, доповідей експертів, розкриття практичних для роботи журналістів інструментів.
Такі інструменти для учасників розкрив, зокрема і журналіст, аналітик, спеціаліст із пропаганди Артем Лаптієв.
Він розповів про фактчекінг (з англ. – “перевірка фактів”) як один із напрямів журналістського контролю
та навчив практично перевіряти інформацію на правдивість і достовірність.
Артем вже чотири роки працює у волонтерському інтернет-проєкті, одній із найавторитетніших
фактчекінгових організацій StopFake (“СтопФейк”), що займається перевіркою та спростуванням
перекрученої інформації та пропаганди про події в Україні (та деяких інших країнах), що поширюють через ЗМІ.

Тепер, коли щодня нас атакує неймовірна кількість інформації, вирують інформаційні війни і справжні військові конфлікти, а розповсюдження часто неперевірених новин через мережу Інтернет набуває лавиноподібного характеру, кожен із нас має бути трішки журналістом, щоб не пошитися в дурні через маніпуляції та бути свідомим інтернет-споживачем.

Прийоми для
створення фейків

Їх існує дуже багато. Насамперед згадаємо пропаганду, тобто поширення у суспільстві різних поглядів шляхом донесення до людей аргументів, правдивих чи напівправдивих фактів, чуток або й відвертої брехні з метою маніпуляцій громадською свідомістю. Її використовують уряди, корпорації, комерційні та некомерційні організації. Наприклад, чи не всі державні канали РФ пропагують одну думку: Україна – це загроза, Київ готується атакувати самопроголошені республіки, хоче влаштувати теракти на території РФ та ін.

Упереджені новини, коли автор явно схиляє вас думати так, як він, а не просто висвітлює ситуацію.

Однобока подача, коли в новині звинувачують когось, але не дають коментар звинуваченої сторони.

Теорії змови – теорії, котрі відхиляють думки авторитетних фахівців, а певні події пояснюють таємним планом групи впливових людей. Прикладом може бути версія виникнення коронавірусу, мовляв, американські банкіри профінансували біолабораторії, щоб вони створили вірус як зброю для досягнення світового панування. Потім відбудеться чіпування людей та зниження народжуваності і т. п.

Клікабельні заголовки – сенсаційні назви новин для залучення уваги, водночас контент часто не відповідає назві: “На це неможливо дивитися!!! Мокра телеведуча викликала ажіотаж у мережі”, “Який жахливий збіг обставин: країна прощається з молодим співаком…”.

Псевдонаукові дані про суперпрепарати для лікування складних і навіть невиліковних захворювань. Для правдоподібності використовують медичну термінологію, яка лише підкріплює інтерес наївної публіки. “Вчені нарешті винайшли простий і дієвий препарат від зайвої ваги, просто пийте на ніч одну пігулку, і вже за тиждень ви будете струнка, як лань”.

Вигадки – відверта брехня, що не має права на існування (наприклад, скандальний сюжет на російському “Першому каналі” про розіп’ятого українськими військовиками на площі Слов’янська хлопчика, сина “ополченця”).

Фото/відео, коли використовуються підроблені знімки або такі, які не мають стосунку до події, а відео підрізається, якусь його частину виривають із контексту.

Цифри – неправдива статистика.

Кілька корисних порад від Артема Лаптієва щодо того, як перевірити відомості, а отже, вберегтися від дезінформації.

Шукаємо першоджерела

Якщо ви бачите новину, в якій сумніваєтеся, відразу шукайте першоджерело, читайте та прослуховуйте відео. Також можна використовувати пошуковик Google: брати якусь цитату чи назву статті та шукати оригінальну новину.

Перевіряємо джерела

Потрібно переконатися, що новину розмістило видання, яке викликає довіру. Як правило, довіряти новині можна більше, якщо її опублікувало одразу кілька авторитетних ЗМІ. У хорошому журналістському матеріалі має бути щонайменше два джерела: офіційний коментар та слова очевидців.

Звертаємо увагу на дати

Нас цікавить дата публікації та дати, про які йдеться в новині. Багато фейків будується навколо подій, яких ніколи не відбувалося.

Мислимо критично

Щоразу, коли ви бачите відео або читаєте новину, вмикайте критичне мислення! Запитайте в себе: хто сказав, коли, чому, де. Важливо вдумливо споживати інформацію, особливо в контексті російської пропаганди, оскільки часто з новиною може бути “щось не так”. Вас мають насторожувати загальні фрази на кшталт “експерти вважають”, адже в новині має бути конкретика: які саме експерти, на чому спеціалізуються, чому вони вважають саме так тощо.

Топові дослідження

Для спростування фейкової інформації варто послуговуватися дослідженнями авторитетних організацій. Таким чином, порівнюючи інформацію, ми зрозуміємо, що нас хочуть обдурити.

Наостанок додам, що навіть перевірені джерела можуть помилятися. Тож критичне мислення – базова навичка ХХІ століття. Ділитися, поширювати варто лише ті новини, в яких ми впевнені, які ми перевірили. Як правило, факти, на відміну від фейків, рідше стають вірусними і викликають ажіотаж, бо, як показує практика, брехня, а особливо карколомна, поширюється швидше.

Зустріч відбулася у межах спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства. Зустріч лягла в основу матеріалу.

Марина ОСТАПЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *