Мовні висоти Марії Волощак


Пригадую, як тільки-но познайомилася з авторкою неоціненних мовознавчих книжок Марією Волощак. Вона вже тоді взяла на свої плечі відповідальну ношу – допомогти українцям досконало оволодіти рідною мовою. Так “народилися” тепер уже відомі її посібники “Неправильно-правильно”, “Збірник мовностилістичних порад…”, “Складні випадки правопису та відмінювання прізвищ і географічних назв”, “Особливості правопису, відмінювання та походження імен”, які вже не раз виходили друком.
Книжки Марії Волощак охоче купують працівники різних структур: від державних чиновників – до викладачів та студентів, від управління залізниці – до управління охорони здоров’я. Ними послуговуються депутати, судді, банкіри, працівники СБУ, редактори різних видань, журналісти, рекламодавці, діячі культурної сфери. Своїми мовними порадами пані Марія підказує усім, як правильно та досконало розмовляти українською, щоб не осоромитися на роботі чи у пристойному товаристві.
Скажу відверто, потреба у книжках Марії Волощак – величезна, особливо нині, коли розпочався новий етап впровадження в життя Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. То чи справиться держава зі своїм обов’язком, а меценати – зі своїм покликанням?! Та так, щоб у кожній бібліотеці, школі, установі, відомстві з’явилися такі потрібні видання! Будемо сподіватися.
Цю книжку авторка присвятила світлій пам’яті української письменниці Ісидори Волощак. До слова, змінений дизайн і оформлення нового видання посібника поліпшує його естетичний вигляд, радуючи око читача. Якщо у попередньому – інформпартнерами були понад 20 редакційних колективів та установ, про що свідчать вміщені на сторінках книжок їхні логотипи (серед них і “Народна трибуна”. – Ред.), то тепер ця цифра зросла до 120. Інформаційними спонсорами стали, зокрема, Національна спілка журналістів України, львівська газета “Високий Замок”, “Сімейна газета”, “Оржицькі вісті”, “Народне слово”, “Відродження”, “Бершадський край”,“Тростянецькі вісті”, “Шаргородщина”, “Яворівський голос”, мовна радіопрограма “Чорним по білому” та багато інших редакційних колективів.
…Тому частіше заглядайте у словник Марії Волощак, де у різних розділах ви почерпнете для себе багато цікавого і повчального. Адже грамотне, з дотриманням літературних норм, реєстрування, зокрема, прізвища має і соціальне, і культурно-естетичне значення, наголошено у посібнику “Власні імена людей” Лариси Скрипник та Ніни Дзятківської.
Привертають увагу особливості написання складних і складених географічних назв та їх відмінювання. Цінним є те, що авторка вмістила розділ “Назви мешканців населених пунктів України”, адже це – наша ахіллесова п’ята. (Наприклад, Асканія-Нова – асканіє-новець, асканіє-новка, асканіє-новці; Ічня – ічнянець, ічнянка, ічнянці; ічнянин, ічняни; Калуш – калушець, калушка, калусці; Новоазовськ – новоазівець, новоазівка, новоазівці; Острог – острожанин, острожанка, острожани; Львів – львів’янин, львів’янка, львів’яни тощо). Авторка пояснює, чому тоді мешканці Києва звуться не київ’яни, а кияни. Слово походить від імені легендарного засновника міста – Кия, тобто це слово (кияни) буквально означає “діти Кия”.
Насамкінець скажу: книжки мовознавиці Марії Волощак переконують, що авторка з любов’ю плекає кожне Слово і працює передусім заради Слова, а з іншого боку – робить усе для розквіту, збагачення і повноцінного функціонування української мови, втілюючи в життя свою шляхетну мрію.

Із тексту Зоряни НАГІРНЯК,
членкині Національної спілки журналістів України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *