СПОГАД ПРО ОСІНЬ


Під ранок, коли вже відлітали нічні дива, мені примарився незвичайний сон про осінь. Золоту сонячну пору далекої юності, безтурботних шкільних років. Перегорнувши десятки літ-сторінок, вже розумієш ціну тих осінніх днів.
Вечори в школі – це були справжні свята! Не так самі вечори, як дискотеки після них. Прибігаєш з уроків, швиденько допомагаєш батькам по господарству, одягаєш нові джинси, біленькі кросівки і – хутко назад до школи. Настрій піднесений, дорогою мугикаю під ніс пісню з недільної “Ранкової пошти”. Скорочую шлях через парк, збавляю кроки: попереду йде вона – та, заради якої і бігав на ті шкільні дискотеки. Наважуюсь підійти, заговорити про справжню осінню казку, що навколо нас. І раптом із самісінького неба, наче з розірваного мішка, сиплеться листя. Під мелодію вітру воно немов ожило, підіймаючись вгору, повільно кружляло над землею. Це був останній вальс осені, карнавал кленових листочків, на який були запрошені лише ми удвох…
Ну ось і скінчилося свято, нарешті дискотека! Зі свого досвіду знаю, що п’ять-шість ритмічних пісень – і прозвучить повільний танець. Збираю силу волі, відганяю страх і йду запрошувати дівчину. Минула вічність, коли я збагнув, що ми танцюємо. Ноги не тримали, в голові була каша. Доки звучала музика, зумів лише вимовити кілька недолугих фраз. Опісля вона більше ні з ким не танцювала, раз по раз поглядаючи на годинник. За кілька хвилин дівчина вийшла на вулицю. Я кинувся слідом, та біля школи її не було, сподіваючись на диво, помчав до парку.
Від дороги почувся гуркіт машини, що від’їжджала. Усе стало зрозуміло… Слідом за авто відлітала і моя осіння казка, звільняючи дорогу дов-гій зимовій повісті, у якій не лишилось місця такому персонажеві, як я…

Жовтий лист, жовтий лист,
Подивись – жовтий лист,
Він у вальсі осіннім кружляє.
І чому ми з тобою тоді не знайшлись,
Я не відаю й досі не знаю.
Полетіли з небес на волосся твоє
Кольорові кленові листочки,
Промайнули ті сни,
Вже у тебе сини,
А я маю дорослі дві дочки.
Жовтий лист, жовтий лист,
Подивись – жовтий лист,
Він у вальсі осіннім кружляє…

Олександр ІГНАТЕНКО,
с. Підлуби

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *