Збирає свіжий мед солодке літо…

Жителі та гості райцентру уже звикли щорічно бачити пасічників разом до дня їхнього професійного свята. Час зустрічі незмінний і місце теж – це вул. Леніна, поблизу райспоживспілки. Сюди приходили не лише покуштувати, прикупити мед (три літри липового, травневого чи гречаного коштувало 200 грн), а й поспілкуватися, отримати гарний настрій, який, наприклад, незмінно дарує старожил виставки Володимир Косинський із Бобриці.

Дехто із бджолярів привертав увагу не тільки своєю продукцією, а й одягом. Віктор Чирко із Сербо-Слобідки був у вишиванці, а Михайло Онопченко із Ємільчиного в масці, що, до речі, було і виправдано, адже медовий асортимент притягував не тільки людей, а й бджіл та ос.

Дехто із присутніх пасічникує не сам, заняття перетворилось у сімейну справу. Роман Зінкевич почав займатися бджолярством разом із батьком близько п’яти років тому. На табличці на його столі читаємо: “Чміль”, але це не місце проживання чоловіка, а географічне розташування пасіки.

Микола Цимбалюк із Дуги має 100 сімей. Із нами він поділився й ще одним здобутком – зовсім нещодавно зробив лікувальний вулик. Проте досконало його властивості поки що не перевіряв. Каже, що сім’ї до нового місця ще не звикли. Свій мед продає в Ємільчиному, Барашах та Яблунці.

Микола Борисюк із Просіки, в основному, спілкувався зі знайомими. Його бджолиний асортимент реалізовувала дружина Галина. Вона ж і розповіла: “Це заслужений пасічник України, – визнаємо, спочатку сприйняли як жарт, як виявилось, ці слова були не далекі від правди, – минулого року він отримав із рук Сергія Рижука грамоту “Почесний пасічник України”.
А ось Ганна Соколовська із Ємільчиного була єдиною жінкою серед присутніх, яка займається бортництвом сама. Вона, маючи поважний вік, розповідає: “В мене сталось нещастя. Чоловік потрапив до лікарні. Для його лікування треба кілька десятків тисяч гривень. А скільки тої пенсії… Оце пасіка мене й підтримує.”

Вже 20 років бортництвом займається Юрій Шевчук. У нього сто сімей. Вивозить їх в декілька різних місць, адже таку кількість на одній території тримати не можна. Питаємо, як розпочав пасічникувати, може, якийсь натхненник був? У відповідь: “Та ні, якось розпочав і все. Мабуть, якийсь ген в мені заговорив”. На своїх бджіл чоловік має всі документи. Територія оформлена як особисте селянське господарство. Юрій проживає у Житомирі, але більшість часу проводить на Ємільчинщині біля вуликів.

З давніх-давен суспільний статус меду був дуже високим. Коли хтось позичав у сусіда чи родича якусь важливу річ або гроші, то давав своєрідну клятву: “Ставлю на мед”. Це означало, що позичене буде вчасно повернуте. Із бортництвом та бджолами пов’язано безліч інших народних обрядів, вірувань, прикмет. От і ми підмітили ще одну: якщо пасічник – то працьовитий та дбайливий господар.
Г. КОЛЕСНИК