Голос Заровенки

27 жовтня у Заровенці був День села. Незадовго до сільських іменин учениця Житомирського училища Анна Ігорівна та старшокласниця Середівського ліцею Анастасія Олександрівна спробували себе в ролі журналісток і дізнавалися, що найбільше люблять місцеві мешканці, хто серед них найпрацьовитіший і як вони ставляться до рідної Заровенки.

Природа і затишок

Ігор Миколайович, один із мешканців, зізнається, що пишається своїм селом: «Тут гарна природа: ліс, чисте повітря. У Заровенці завжди добре живеться».

Пишаюся сусідами

Олена Станіславівна вважає свою сусідку найкрасивішою: «Моя сусідка Зіна – біленька, гарненька, пухкенька. Вона – найкраща хазяйка в селі».

А Петро Іванович підкреслює особливу працелюбність Альони: «Справжня господиня – все в неї чисто, посаджено, доглянуто. Порядок скрізь: і в городі, і в хаті. Що там ще казати, вона справжня хазяйка».

Три найулюбленіші речі

Тетяна Олександрівна відзначає найголовніше у Заровенці: “Добрі сусіди, добрі люди і дуже красива місцевість – ось що я найбільше люблю у нашому селі.”

Найкрасивіша локація

Жанна Василівна вважає місце для відпочинку біля свого дому найгарнішим: «А загалом наше село – дуже красиве».

Гостинність і традиції

Віктор Григорович зазначає, що в селі проживає понад 50 жителів.

Галина Миколаївна поділилася тим, як часто її онуки приїжджають до неї: «Мої внуки навідуються щосуботи і неділі. Вони люблять бабусині пиріжки, кисіль і торти. Я їх дуже люблю і завжди з нетерпінням чекаю».

Жити в Заровенці – це гордість

Марія Карпівна, яка живе в селі вже 30 років, каже: «Я пишаюся, що живу в Заровенці. Тут чудові люди, добрі сусіди, усі привітні й гостинні».

Свято села – для родини

Іван Іванович із гумором розповідає, як планує святкувати День села: «Приїдуть діти, внуки, батьки, усі наші. Заріжемо півня або курку, приготуємо щось смачненьке. Святкуватимемо по-душевному!»

Із Заровенкою – від народження

Ганна Іванівна, яка прожила в селі все життя: «Я тут народилася, мені вже 79 років буде. Ходила тут до школи, вийшла заміж і досі живу зі своєю родиною».

Краса людей і природи

Охрім Григорович, наостанок, підсумовує: «Наше село гарне не лише природою. У нас привітні люди й дуже красиві дівчата».

Мешканці Заровенки люблять рідне село за мальовничу природу, затишок та добрих людей. Їхні теплі слова і гордість за свою малу батьківщину свідчать про глибоку прив’язаність до рідного краю. Заровенка – це село, де кожен житель пишається своїм корінням, де сусіди стають друзями, а працьовитість і гостинність є головними рисами. Тут не просто живуть – тут радіють кожному дню.