Важливі – тільки мир, родина та здоров’я

20140815_155911.jpg

Він із дитинства мріяв бути військовим. Тож після закінчення Ємільчинської школи № 2 (нині – гімназія) без вагань обрав Національну академію державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького в однойменному місті.

Щирість бажання погонів помножена на здібності дали в результаті “червоні” дипломи вишу: спочатку бакалавра, а через кілька років – і магістра.

 …Та справжній іспит на покликання обраній професії офіцер склав не на студентській лаві, а обіймаючи посаду заступника начальника штабу прикордонзагону Луцької прикордонної застави. Майор Сергій Мельник добровільно очолив групу з 74 таких же свідомих захисників, і 28 червня вони вирушили в зону АТО.

…За п’ять діб – майже півтори тисячі кілометрів. Безпосередні обов’язки луцьких прикордонників на новому місці служби – охорона найкоротшого шляху від Росії до Донецька (стик Луганської та Донецької областей поблизу с. Маринівки). Іронія долі: до появи саме цього загону Маринівський пункт пропуску жодного разу не обстрілювали. Луцьким же з першого дня довелося окопуватись лише в коротких перервах між вогняними шквалами з боку Росії. Передиху не було ні вдень, ні вночі. “Рекордний обстріл – 19 годин поспіль, – говорить Сергій Олександрович. – Натомість ми мали чіткий наказ не вступати в протистояння, аби уникнути провокацій…”.

Мінометне пекло ворога-сусіда спопелило 12 із 19 одиниць техніки лучан, склади боєприпасів, одягу, провізії, коли під кінець “навчального відрядження” (як сказав перед від’їздом дружині) десятьом бійцям на день перепадала одна консерва сардин…

Волинські солдати покинули Схід лише з другої спроби – дорогу на вихід регулярно обстрілювали. Через чотири години після від’їзду прикордонників “Гради” з території Росії зрівняли пункт пропуску “Маринівка” з землею.

15 серпня Луцька застава урочисто зустрічала героїв, а вони… “Хотіли тільки додому, до родин. Не до свята нам було, адже втратили двох побратимів, десятеро поранені. Та й не перемогли ми, не захистили країну в розумінні того, як це зробили наші діди, зокрема, двоє моїх, що воювали проти фашистів у ВВв”, – ділиться наболілим пан Сергій.

Поза сум у душах патріотів, держава високо оцінила 45 діб із життя прикордонників: кожен отримав різного ступеня нагороди. А старший групи, майор Сергій Мельник, – орден “За мужність” ІІІ ст. і позачергове звання підполковника.

– Чи тішусь я цим? Навряд. Можливо, потрібен час для усвідомлення. Повторюсь – я нічого геройського не вчинив. Просто виконував завдання, покладені на мене. Попри небезпеку, яку вперше по-справжньому відчув, про обрану професію не шкодую. Життєві ж цінності перевернулись! Людині насправді дуже мало треба. Мир, рідні та здоров’я – оце все щастя. Чи піду ще на війну? Добровільно, як було, не знаю. Накажуть – безумовно. Мені дали орден і я вважаю його авансом, проявом певної довіри держави до мене. Коли питають, чи треба їхати на Схід, кажу: там нічого доброго нема, але потрібно їхати. Наша країна – як не захищати? Не зупинимо ворога, то буде тут…
В. РОМАНЧУК, “НТ” 37

Післямова. Наш односелець-герой, справжній солдат Сергій Мельник звертається до всіх небайдужих із проханням допомогти коштами на лікування двом тяжкопораненим бійцям із його групи, що досі перебувають у київських шпиталях. У старшого лейтенанта Павла Гаврилюка після поранень, довготривалої кровотечі і занадто великої дози знеболювальних відмовили обидві нирки (шість годин прикордонники шукали кран, щоб підняти бетонну стіну, яка привалила руку бійцю під час вибуху). За його життя щоденно борються реаніматологи. Наслідком вибухової хвилі для другого прикордонника, тридцятирічного Веніаміна Фейчука, стало видалення нирки, селезінки. У капітана Фейчука на День незалежності мало відбутися весілля…
“ПриватБанк” р/р 5168757268871524
Гаврилюк Павло Вікторович

“ПриватБанк” р/р 5363542302523684
Фейчук Веніамін Вікторович


 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *