Вміє дарувати добро


“Бухгалтер – це мистецтво. Професія, що потребує таланту і терпіння.

Особливий дар бачити за цифрами складний світ економіки у її взаємозв’язках і гармонії”

І. Штерман

Бухгалтерська справа – досить рутинне заняття. Робота з фінансовими документами та ведення бухгалтерії віднімає колосальну кількість сил і часу. Особливо в кінці місяця, кварталу, року. Проте у році є день, коли ми маємо прекрасну можливість оцінити і висловити свою вдячність тим, хто займається цією нелегкою справою – День бухгалтера України.

Сьогодні, я хочу розповісти про бухгалтера редакції нашої газети – Сокирко Людмилу Андріївну. Вона скромно відмовлялася від інтерв’ю, аби не вийшло, як у приказці: “Всяка лисиця свій хвіст хвалить”. Але це не той випадок. Людмила Андріївна заслуговує на те, щоб про неї знали. Адже у редакції вона не лише бухгалтер. На її плечах уся паперова робота: документація, облік кадрів. І, звичайно ж, у творчому колективі не можливо залишатися осторонь гарячих і цікавих тем, тож частенько і сама розповідає останні новини і підкидає ідеї для матеріалів. Вже 18 років вона трудиться в “НТ”.

Народилася наша героїня у Херсонській області, її батьки були там на заробітках, однак за чотири місяці повернулися на батьківщину, у Садки. Там Людмила пішла у місцеву трирічку, а закінчила школу у Середах. Одразу після неї навчалася у школі-магазині Ємільчинської райспоживспілки, потім працювала в гастрономі. Згодом вступила у Головинське професійне технічне училище за спеціальністю “Бухгалтер сільського господарства”.

Після училища влаштувалася в АК АПБ “Україна” телеграфістом-телетайпістом. Під час роботи у банку її направили на навчання у Львівський банківський коледж. Невдовзі була переведена на посаду економіста ІІ-ї, а згодом і І-ї категорії. Ті роки в АК АПБ згадує з особливою ностальгічною теплотою. Говорить, що саме там навчилася працювати, любити свою професію, опанувала мистецтво спілкування з клієнтами, аби зробити так, щоб людина повернулася від тебе з посмішкою і гарним настроєм. З вдячністю згадує вчителів у банківській сфері, якими стали для неї Микола Купріянович Недаєв, Валентина Анисимівна Волощук (на жаль, вже покійні), Ганна Степанівна Суй та Надія Сергіївна Волощук. Та й взагалі сумує за усім колективом. Незважаючи на те, що було важко та засиджувалися допізна, все одно всі були дуже дружними, привітними. І цю дружбу пронесли через роки, адже й тепер зустрічаються і згадують ті часи.

Ліквідація банку стала справжнім потрясінням для Людмили Андріївни, адже вона не з тих людей, які легко змінюють роботу. Та безробітною довелося бути недовго – запропонували посаду бухгалтера у редакції. Дуже вагалася, боялася, що не впорається, однак мудрі настанови і поради мами, Марії Василівни, все-таки додали сил взяти себе в руки. До речі, саме мама найбільше допомагала у вихованні сина Юри, якого на той час пані Людмила ростила сама.

Зізнається, що життя було важке без чоловічої підтримки. Тому вважає справжнім подарунком долі свого нинішнього чоловіка Олександра Сергійовича Гарбара, з яким разом уже 14 років. Він для неї найбільша моральна підтримка і надійна опора. Разом з ним у її життя прийшов ще один син – Сергій, який за стільки років став рідним. Зараз мають велику дружну родину, адже сини вже одружилися, обзавелися діточками. Тепер Людмила Андріївна щаслива бабуся трьох онуків.

Вдома обожнює вирощувати кімнатні рослини, а також квіти на клумбі. Зізнається, що спочатку біжить до квітів, а потім вже в грядки. Любить котиків, каже – не уявляє своєї хати без них. І взагалі у цієї вправної господині нема такої роботи, яку б вона не любила. Дуже смачно готує! В її меню – найновіші рецепти. І навіть традиційні страви у неї вдаються якісь особливі. А знаємо про це, бо мариновані грибочки, пухнасті налисники з найрізноманітнішою начинкою, вишукані салати й інша смакота “від Андріївни” доповнювали не одне велике і мале свято.

І все робить швидко, спритно. У всьому любить порядок. Вміє дарувати людям приємне, а до рідних без подарунків ніколи не їде. Отак і живе ця працелюбна, доброзичлива і турботлива жінка: сумлінною службою, з відкритим до людей серцем, з любов’ю і піклуванням до родини.

Наталія ГАВРИЛЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *